Нещодавно
відзначило село Соломія своє 300-річчя.Найбільше воно славне, звичайно, могутнім Бугом,
діючим водяним млином початку минулого сторіччя і порогами, що знаходяться
неподалік від Соломії. А тепер залишився лише один діючий млин - у Соломії. У
1908 р. на півночі села на річці було побудовано млин на турбінній передачі з
кам'яними стінами. Цей млин належав
графові Березовському. Його побудував технік-будівельник Лозінський, який
користувався ним протягом 10 років після завершення будівництва. Вище цього
млина, дещо пізніше, був побудований Хтодеїв, нижче Чернегів млини. Після
закінчення їхнього будівництва не витримав конкуренції і був розібраний млин на
річці Млинок. А Хтодеїв і Чернегів млини зруйнувала весняна повінь на Бузі в
1932 році. Тієї ж весни крига зруйнувала ще два млини, що знаходилися трохи
нижче річечки Млинок: Бандурівський на півночі села Бугове і Піщанський - вище
нього. Лід замерз тієї зими товщиною близько 50 см, крига ніби тараном і зруйнувала
млини. Після 1932 року жителі навколишніх сіл везли зерно вже до млина у
Соломію.
Будівництву такої кількості млинів, звісно ж, сприяла місцевість і
перш за все – наявність кам’яних порогів.На західній околиці села Соломії
правий берег Бугу пологий, придатний для купання. Влітку сюди сходяться багато
селян і заїжджих „туристів" - відпочивати, купатися й загоряти. Край і
справді благодатний - велична природа, чиста вода могутньої ріки аж манить до
себе у спеку. А ще й поряд цей стародавній млин. Якийсь час він, до речі,
бездіяв, поки місцеві підприємливі люди не взялися його відремонтувати й
відновити. Особливих затрат це, до речі, й не потребувало, бо будували його
майже сторіччя тому на совість.Механізм помелу такий: там, де дерев'яні містки,
коли треба, перекривається вільний потік води і вона спрямовується на дерев’яні
лопасті – рушій всієї системи млина.
Лопасті приводять у рух жорна. До речі, й досі експлуатуються ті ж
жорна, що й сто років тому. На них ще можна прочитати дату - 1902 рік. А також
те, що вони виготовлені в Австрії.
Перевозили їх спочатку
залізницею, а потім треба було ще якось
доставити цю важезну конструкцію до Соломії.
І доставили, ще й змусили працювати вже майже сто років.
Кажуть, борошно із Соломії дуже високої якості.
Тож нехай живуть нові технології! Але не забуваймо, що наші прадіди вміли
робити ще краще і будували на віки.
Немає коментарів:
Дописати коментар