СОЛОМІЇВСЬКИЙ МЛИН

Нещодавно відзначило село Соломія своє 300-річчя.Найбільше воно славне, звичайно, могутнім Бугом, діючим водяним млином початку минулого сторіччя і порогами, що знаходяться неподалік від Соломії. А тепер залишився лише один діючий млин - у Соломії. У 1908 р. на півночі села на річці було побудовано млин на турбінній передачі з кам'яними стінами. Цей млин належав графові Березовському. Його побудував технік-будівельник Лозінський, який користувався ним протягом 10 років після завершення будівництва. Вище цього млина, дещо пізніше, був побудований Хтодеїв, нижче Чернегів млини. Після закінчення їхнього будівництва не витримав конкуренції і був розібраний млин на річці Млинок. А Хтодеїв і Чернегів млини зруйнувала весняна повінь на Бузі в 1932 році. Тієї ж весни крига зруйнувала ще два млини, що знаходилися трохи нижче річечки Млинок: Бандурівський на півночі села Бугове і Піщанський - вище нього. Лід замерз тієї зими товщиною близько 50 см, крига ніби тараном і зруйнувала млини. Після 1932 року жителі навколишніх сіл везли зерно вже до млина у Соломію.

Будівництву такої кількості млинів, звісно ж, сприяла місцевість і перш за все – наявність кам’яних порогів.На західній околиці села Соломії правий берег Бугу пологий, придатний для купання. Влітку сюди сходяться багато селян і заїжджих „туристів" - відпочивати, купатися й загоряти. Край і справді благодатний - велична природа, чиста вода могутньої ріки аж манить до себе у спеку. А ще й поряд цей стародавній млин. Якийсь час він, до речі, бездіяв, поки місцеві підприємливі люди не взялися його відремонтувати й відновити. Особливих затрат це, до речі, й не потребувало, бо будували його майже сторіччя тому на совість.Механізм помелу такий: там, де дерев'яні містки, коли треба, перекривається вільний потік води і вона спрямовується на дерев’яні лопасті – рушій всієї системи млина.  Лопасті приводять у рух жорна. До речі, й досі експлуатуються ті ж жорна, що й сто років тому. На них ще можна прочитати дату - 1902 рік. А також те, що вони виготовлені в Австрії.  Перевозили їх  спочатку залізницею, а  потім треба було ще якось доставити цю важезну конструкцію до Соломії.  І доставили, ще й змусили працювати вже майже сто років.

       Кажуть, борошно із Соломії дуже високої якості. Тож нехай живуть нові технології! Але не забуваймо, що наші прадіди вміли робити ще краще і будували на віки.